ДРОЖДЕНКО ДМИТРО АНДРІЙОВИЧ

  (13.07.1993-09.05.2022)

Дрожденко Дмитро Андрійович народився у Вільнянську 13.07.1993 року народження. Дмитро закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 3 Вільнянської міської ради. У 2014 року пішов служити у Збройні Сили України в 55 окрему артилерійську бригаду "Запорізька Січ" Збройних Сил України. Загинув Герой на День Перемоги 9 травня 2022 року під Мар’їнкою Донецької області. Під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій по захисту незалежності та суверенітету України, загинув під обстрілами, йому було всього 28 років.

     З 2014 року Дмитро стояв на захисті незалежності та територіальної цілісності України у лавах Збройних сил. В складі 55 окремої артилерійської бригади "Запорізька Січ" Збройних Сил України Дмитро Дрожденко виконував завдання зі звільнення Слов’янська, Лиману, Попасної, Лисичанська та інших населених пунктів Донеччини та Луганщини. Взимку 2014-2015 року разом з побратимами тримав оборону у Дебальцевському оточенні, звідки артилерійському підрозділу вдалося вийти без втрат.

     За веселу вдачу серед бойових побратимів Дмитро отримав позивний «Білка», був душею компанії. Звістка про загибель Дмитра шокувала побратимів, які з початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого знову встали на захист України. У Діми залишилися мама й тато.

   Згідно розпорядження Вільнянського міського голови № 105 від 17.05.2022 р. у зв’язку з трагічною загибеллю земляка - захисника Дмитра Дрожденка у війні з російськими окупантами 18 травня 2022 року було оголошено днем жалоби.

КУЛЕБЯКІН РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ

(04.12.1988-25.02.2023)

Кулебякін Роман Володимирович народився 4 грудня 1988 року у місті Вільнянську. Навчався у гімназії “Світоч” у класі поглибленого вивчення іноземних мов. У 2004 році закінчив 9 класів. Хобі Романа у шкільні часи були танці. Він був дуже здібним та  виступав колективом на сцені. Закінчив  Вільнянський професійний ліцей за спеціальністю кухар.

       25 лютого 2023 року наш земляк загинув в селищі Нове Донецької області. Роман Володимирович був мобілізований до роти охорони 1 березня 2022 року першим відділом Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області.  26 листопада переведений до військової частини А7090, у якій його життя обірвалося. Він був оператором 3 відділення  протитанкового взводу.

   Останнє місце роботи - акціонерне товариство “Запоріжгаз” Запорізького відділення у місті Вільнянську. Керівництво дуже задоволене його ставленням до роботи, був відповідальним та мав “золоті руки”. У 2013 році одружився, має дочку Ярославу. 

       У  Романа залишилися мама Ольга, дружина Анна, дочка Ярослава та рідна сестра Ірина. Розпорядженням міського голови      № 22-р  від 3 березня 2023 року, у зв’язку з трагічною загибеллю Кулебякіна Романа Володимировича  в селищі Нове Донецької області 3 березня 2023 року було оголошено Днем жалоби.

КУРАКІН ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ

(15.06.1988-01.04.2022)

Куракін Іван Володимирович народився 15 червня 1988 року у місті Вільнянську. Навчався у Вільнянській загальноосвітній школі № 3, професійному ліцеї та отримав професію слюсаря і водія.

  З 2007 року проходив строкову службу в десантно-штурмових військах у місті Миколаєві. Після строкової служби працював в Акціонерному товаристві «Мотор-Січ».

   Коли прийшла війна на нашу землю, пішов захищати рідну Батьківщину. Під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій по захисту незалежності та суверенітету України у селі Роздольне Донецької області, 1 квітня 2022 року отримав поранення, несумісні з життям. Без батька залишилися двоє маленьких дітей, без єдиного сина залишилася мама.

ЯРЕМКО МАКСИМ МИХАЙЛОВИЧ

(25.12.1990-26.04.2023)

Яремко Максим Михайлович народився 25 грудня 1990 року у місті Запоріжжя, з 2000 року родина переїхала до міста Вільнянська. Навчався молодий та завзятий Максим у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3. Пізніше закінчив Вільнянський професійний ліцей і отримав спеціальність “Водій”.

     Максим Михайлович проходив строкову службу у 2016-2017 роках у прикордонних військах. З 2018 є учасником антитерористичної операції на сході України (АТО). Був мобілізований до військової частини А 0693 25 лютого 2022 року першим відділом Запорізького  районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області за спеціальністю “Стрілок”.  Серце Максима зупинилося у Краматорську при несенні служби на блокпосту 26 квітня 2023 року.

     На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. У  Максима залишилися мама Ольга Федорівна та батько Михайло Григорович. Війна не дала можливості молодому Максиму створити сім’ю.

     Розпорядженням міського голови № 68-р  від 12 травня 2023 року, у зв’язку зі смертю Яремко Максима Михайловича 12 травня 2023 року було оголошено Днем жалоби.

 СОБЄНІН ЗАХАР ПЕТРОВИЧ

(01.02.1991 - 06.07.2023)

Собєнін Захар Петрович народився 01 лютого 1991 року у селі Бада Хілоцького району Читинської області Російської Федерації.

Середню освіту здобув у Вільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3. У 2011 році закінчив Запорізький професійний будівельний ліцей.

Мав військовий досвід, оскільки з 06 жовтня 2011 по 04 жовтня 2012 року проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України, військовій частині А 1126 (25 Повітрянодесантна бригада).

24 травня 2022 року Захар був мобілізований до роти охорони Першого відділу Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 25 січня 2023 року переведений до військової частини А 4774. 

 06 липня 2023 року поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району, виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу, територіальну цілісність та незалежність, загинув старший солдат Собєнін Захар Петрович, старший навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти  механізованого батальйону.

Смерть Захара Собєніна – це не тільки біль родини, це біль усієї громади, це біль усієї України. Справжній патріот, вірний захисник своєї Батьківщини. Таким він назавжди залишиться в пам’яті кожного з нас.

У Захара залишилися батьки: Петро Валентинович та Ольга Миколаївна, донька  Злата.

КОЛОДЯЖНИЙ ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ

16.09.1980 - 05.07.2023)

Колодяжний Володимир Анатолійович народився 16 вересня 1980 року  у місті Вільнянську.

Середню освіту здобув у Вільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3. Навчався У Запорізькому сільськогосподарському технікумі.

Працював Володимир у пенітенціарній системі, потім – трактористом на місцевому агропромисловому підприємстві на території Михайло-Лукашівської сільської громади, де й мешкав зі своєю родиною.

З 15 листопада 1999 по 10 травня 2001 року проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України.

06 грудня 2022 року був мобілізований та став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини.

05 липня поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району виконуючи бойове завдання (під час артилерійського обстрілу) загинув Колодяжний Володимир Анатолійович, навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки.

Володимир Анатолійович був надзвичайно доброю людиною, а ще врівноваженим, принциповим, мудрим, - таким його пам’ятають усі рідні та друзі.

Без Володимира залишилися його рідні: мати Віра Анатоліївна, син Семен, донька Аліна, брати Євгеній та Дмитро.

 АДРОВ ВІТАЛІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

(30.03.1984- 29.12.2023)

Адров Віталій Валерійович народився 30 березня 1984 року. Мешкав у місті Вільнянську. Навчався у Вільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3, а з 1998 року – у Вільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2.

    У 2004 році закінчив військовий ліцей «ЗАХИСНИК». У 2020 – Європейський університет за фахом -менеджмент.

   Трудовий шлях його проходив на ТОВ «Ритм», на ЗАТ «Машинобудівний завод», а з 2009 року на – ПАТ «Мотор Січ».

    З 13 вересня 2023 року був військовим Збройних Сил України, а саме – солдат другого стрілецького батальйону 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

   10 грудня 2023 року був нагороджений медаллю «ЗА ХОРОБРІСТЬ В БОЮ».

   Адров Віталій Валерійович загинув 29 грудня поблизу населеного пункту Водяне Донецької області, відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність.

     Клята війна залишила без батька доньку Аріну. Посиротіли його батьки Ірина Миколаївна та Валерій Дмитрович, не вклониться низько він більше їм. Не підкладе плече своїй сестрі. Віталію навіки залишилося 39.

ТІМАКОВ ДМИТРО ВАЛЕРІЙОВИЧ

(15.08.1990 - 20.04.2024)

         Тімаков Дмитро Валерійович  народився у місті Енергодарі, 15 серпня 1990 року, але родина переїхала до міста Вільнянська і Дмитро навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3.  

      Після закінчення 11 класів, вступив до вищого професійного училища № 27 у місті Запоріжжя за спеціальністю “Електрозварювальник”. Після здобуття середньої освіти, працював на  товаристві з обмеженою відповідальністю “Ритм” за спеціальністю.

       Завжди був чемним та чуйним, приходив на допомогу, був єдиною опорою та помічником своїй матері Юлії Анатоліївні. Планував створити сім'ю, але не судилося.

       Під час мобілізації Дмитро був призваний першим відділом Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Вільнянська Запорізької області 1 лютого 2024 року.

       Дмитро гідно та з честю боронив кордони України, мужньо, виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 20 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області.  

      Солдат Дмитро Тімаков був стрілцем-зенітником зенітного ракетного взводу 2 парашютно-десантного батальйону. У Дмитра залишилася мама - Юлія Анатоліївна.